Цирцея

Не за Понтом Эвксинским, не в античной той мгле               
Где стелились аканфы и цвела арацея, -
А в степи приазовской, в украинской Земле
Рождена была девочка Маргарита Цирцея.

Необычное имя повстречал, помню, я
На случайном листке, где-то в школьном журнале.
И фантазия ярко разгорелась моя,
И реальностью стало, что из мифов мы знали…

…Отплываю из Трои. Бьётся сердце моё.
Среди волн океана остров светится – Эя…
И к какой ещё радости меня время прибьёт?
Где на скалы швырнёт мой корабль одиссея?

Никогда эта жизнь вместе нас не сведёт,
Мы не встретимся даже, скажу вам в конце я
Но как сладко мне думать, что на свете живёт
Моя  сказка волшебная –  Маргарита Цирцея.


ЦИРЦЕЯ

Не за Понтом Евксінським, не в античній імлі,
Де стелились аканфи і цвіла арацея, –
У степу приазовським, на вкраїнській Землі
Народилася дівчинка Маргарита Цирцея.

Випадково зустрів я це незвичне ім’я
На листку випадковім із шкільного журналу.
Підпалила світи мені ним уява  моя
І зробила реальністю все, що з міфу пізнала.

…Відпливаю із Трої. Б’ється серце моє.
Серед хвиль океану острів світиться –  Ея…
До якої ще радості мене час мій приб’є?
Де розіб’є мій човен золота одіссея?

Не з’єднає ніколи нас життя крижане.
Ми не стрінемось навіть, знаю певно і це я.
Але так мені солодко, що на світі живе
Моя казка непізнана – Магарита Цирцея.

(Борис Мозолевський. Поезії. –
Київ, 2007. – С.284).