Ланами долі, під промінням сонця,
Вони виходили у мріях разом,
Та йшли тихесенько, долонь к долоньці,
Дивились в обрій, нехтуючи часом…
Долоні легкі, погляди чарівні,
Колосся мрій та обрій дивний,
Рай пензлем невідчутним малювали,
Кружляли двох, у мріях колисали…
Вони плили у морі золотого сяйва,
Серцями малювали мальви,
Робили мить довічну для душі,
Та застигали на буденності межі…
Життя проходило неспинно, своїм шляхом,
Минали дні, часи, роки,
Але для двох завжди лани світили,
За обрієм, в блакитній висоті!!!
Для двох...
© Copyright: Дмитрий Лапа, 2012
Свидетельство о публикации №112040908096
Свидетельство о публикации №112040908096
Рецензии
