точити кiгтi об обпалені вiкна,
Стискати легенями вiльне повiтря,
Просувати пазурi на твої територiї,
Ти завжди для мене була вийнятковою.
Грати в озброєнi війни даремно,
Хоч разом ми будемо, хоч i окремо,
Нiколи не зрадити точно не здатна
Взувайся, iди, тебе чекає гестапо.
У цiй квартирi почуття нашi затхлі,
Понурi манери, точнiсiнько чахлi.
ти фобiєй "ксено" де ж пiдхопилась?
На твiй порятунок, на жаль, запiзнилась.
Глибокi подряпини, широкi, звологi
Облитi ретельно подiєй минулою
Мене задовбала твоя вийнятковiсть,
Хоча ще не зовсiм забула...
***
© Copyright: Милка Симонова, 2012
Свидетельство о публикации №112040911000
Свидетельство о публикации №112040911000
Рецензии