Шляхи у долі наперед відомі.
Але лиш їй.
Наповнені усім – від щирої любові
до того, що не відкидає тінь.
Крокуємо, очікуючи міни
у кожній миті нескінченних днів.
Готові до незмінності та зміни,
готові до безкольорових снів.
Готові до добра, і до незгоди.
До слів, наповнених коханням та теплом,
і до мовчання, що не має роду,
та інколи стає, мов ремесло.
Ковтаємо образи, як пігулки.
І посміхаємось від щирості дітей.
Але так рідко вхоплюємо думку,
що є найголовніше у людей.
Найголовніше – відчуття. Найголовніше – воля.
Найголовніше – сила почуттів.
Єдина, хто не зраджує – то доля.
Єдиний, хто не бреше – серця спів.
Тож бережімо голос там, у грудях!
Тож бережімо ноги, що ідуть
шляхами долі. Інше – звісно буде.
І пам’ятаймо, що наш час – то ртуть.
17:28
08.04.12
шляхи
© Copyright: Троеточие, 2012
Свидетельство о публикации №112040910933
Свидетельство о публикации №112040910933
Рецензии