Цей сніг… Він думки навіває
Все ті ж: за що тебе кохаю?
Ти – мій єдиний, любий мій,
Я не віддам тебе чужій…
Сніг вкриє землю легким пухом
І аж до самої весни
Земля дріматиме. І духом
Він зігріватиме її.
А потім – сонце розлучає,
Аж поки зимняя пора
Обох їх знову поєднає…
І наша доля теж така.
Я від'їзжаю ненадовго –
Розлука вічністю здається,
Але зустрінемось ми знову –
Надією лиш серце б’ється.
Тому нехай цей сніг лягає
Товстою ковдрою зими,
Як тільки ковдра ця розтає –
Назавжди стрінемося ми.
10.01.1998
Этот снег...
© Copyright: Валентина Шеремеева, 2012
Свидетельство о публикации №112040810898
Свидетельство о публикации №112040810898
Рецензии