Мама, ми слово це говорим з малку
Хоч і не знаєм його суть
Й уваги навіть не звертаєм
Й не слухаємо ми її
І хоч говориме ми часто,
Що мая мама нйкраща
І робим збитки інколи
Не розуміємо, як тяжко
Стає їй потім на душі
А, виростаєм, забуваєм
Як не доспала ночей
Вона постійно нас плекала
Годила нам перед усе
І навіть ти не розумієш.
Що коли крикне то так тре,
Що мама отте найкраще,
Що в нашому житті і є.
Мама
© Copyright: Алекс Дампир, 2012
Свидетельство о публикации №112040707641
Свидетельство о публикации №112040707641
Рецензии