Индивидуальность

Кораблі розходяться у морі,
Долі дві розходяться в житті,
І кохання, здавлене в неволі,
Тане, наче сніг у небутті.

Розцвітає пролісками рано
Юна, незахищена душа,
Забуваються на серці рани,
Що розлука за собою залиша.

Посмішка ясна засліпить сонце,
Блиск в очах цілує небеса…
Вітер тихо стукає в віконце,
Надихає вранішня краса!

Стану вільною, розкрию крила,
Полечу від тебе назавжди.
Серце я життю відкрила.
Ти мені, будь-ласка, все прости…

Знаю, важко відпускати мрії,
Ті, що довго в снах своїх плекав,
Серце твоє замирає, мліє…
Знаю, щиро ти мене кохав.

Та ж і я з тобою була щира,
Сумнівам підступним ти не вір!
Всі думки, всі почуття відкрила,
Дарувала все, що ти хотів.

Та наш час минув, жага свободи
Почуття усі перемогла.
Не забудеш ти моєї  вроди,
Що залишитись з тобою не змогла.

Я тебе не раз згадаю, милий,
Як літатиму між хмар на висоті,
Я свободу більше, ніж тебе любила,
І тому залишилась на самоті…