Три абзаци
Виллєшся, зло моє, чистотою… Темінь свою розцілуєш, всесвіт полюбиш й помреш до опівдня. Півні пускає мій голос, коли я про Нього думаю… А ти за стіною сопеш… А ти мене мучиш без…меж…ним моїм почуттям. Карай мене, так, кар-АЙ! Я спокутую. Що довше зі мною ти, тим і краще.
Зів`яжемо з фальші з тобою дві шапки, два шарфи, пальта, одягнемось в осінь і подамося валятися листям у парку… І, як у Барки, їсти самі себе…
Люби мене, зло моє істинне, тобі я – свята… Покинь, бо ми зовсім різні… Світає… Вставай, стряхну тебе, вже пора… Скажи там, що було пізно… Що я обіцяла Богові вірити в Рай…
02.29.2012 рік
***
© Copyright: Виктория Волошка, 2012
Свидетельство о публикации №112040405790
Свидетельство о публикации №112040405790
Рецензии