Разговор

Розмова з Дніпом
-------------------------

Ти чуєшь, Дніпре, сивий!

Послухай розповідь мою,

Про те, яке життя бурхливе,

прийшло у молодість мою.

 

Напевне, ти вже здогадався,

Про що я розповісти хочу,

Тому що не одна я про кохання,

На березі твоїм вірші пишу.

 

Там, де течії твоїх верхи,

Юнак живе кмітливий,

Він теж склада вірші,

Про води твої швидкокрилі.

 

О, Дніпре! Хвилі твої бурхливі,

завдали неспокій мені,

А віршів тих рядки чародливі,

Зворушили серце мені.

 

І ось, як в течію твою,

Вливається притік єднання,

Так в кров мою влилось,

Дівоче почуття кохання.

 

Почуття кохання, а разом страждання,

Серця неспокій і біль душі,

Тому що далеко моє сподівання,

Далеко, Дніпре, твої верхи.

 

Будь же ласка, Дніпре, сивий!

Прильну до вас грудьми,

Ви принесіть мені на хвилях,

Його віршів рядки, його думки.

 

Пробач, прекрасний і могутній,

Пробач, що лише до тебе льну,

Не мусить знать юнак вродливий,

Як сильно я його люблю.

 

Вогонь кохання юнак той розпалив,

І серце полум,ям знаяйлося,

А як тепер мені його згасить,

Як забути все, що вже сталося?

 

Дивлюсь у простір, Дніпре, твій,

Як в течії твоїй води безмірно,

Як би ти міг вогонь згасить,

та не згасить його, напевне?

 

Спасибі, Дніпре, сивий,

Що слухав розповідь мою,

Про те, яке життя бурхливе,

Прийшло у молодість мою.

 

Оксана Студецька, серпень, 67р.