Обнімаю
вас,
діти первинних інстинктів, закохані петеушники,
без жодних шекспірівських заморочок,
без білих та гамівних сорочок
етики & естетики, досвіду,
що завжди тотожний скорботі.
Діти спальних районів і регіонів,
діти-гвинтики у великій Божій роботі,
щось на зразок БАМу –
аби працювали – та горя-біди не знали –
весело і натхненно,
аля-улю!
Люблю
вас,
чиїсь діти налякані,
під вікнами ПТУ номер два –
стоїте купками,
як горобці нашорошені.
Смієтеся голосно, ніби даєте ляпаси,
одягаєтесь в захисний одяг –
завжди чорний
не залежить,
хлопець чи дівчина, –
воронячо-чорний,
кар!
Боюся
вас,
ченці і черниці урбанізовані,
бо вірите тільки в себе,
солдати й солдатки на плацу дорослого життя:
вигребти, вижити, вирвати з м'ясом
шматочок сиру під сонцем,
гам,
діти…
петеушники
© Copyright: Ганна Осадко, 2012
Свидетельство о публикации №112040403993
Свидетельство о публикации №112040403993
Рецензии
"діти…"
я тоже обнимаю, люблю, благодарю их!!!!!!!!
... и всё больше боюсь...,ещё больше их "родителей".
"солдати й солдатки на плацу дорослого життя"!!!!!!!!!
...их рожают "солдатами" даже могущественные !!!!!!!!!
ёмко и точно.
Елена Рахматулина 04.04.2012 17:14 • Заявить о нарушении
я тоже обнимаю, люблю, благодарю их!!!!!!!!
... и всё больше боюсь...,ещё больше их "родителей".
"солдати й солдатки на плацу дорослого життя"!!!!!!!!!
...их рожают "солдатами" даже могущественные !!!!!!!!!
ёмко и точно.
Елена Рахматулина 04.04.2012 17:14 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.