Катерині Каранді-Вараві присвячую
Катерина
Пам’ятаєш, Катерино,
Перше вересня, Карпати?
Квітом вкриті полонини –
Хмелять мрії аромати.
Грає гуцул на трембіті,
Весело мекечуть вівці,
Ти, найкраща на всім світі,
Миєш ноги в гірській річці.
Ми торуємо стежину
На крутім, як вир, узвозі…
Задивився на дівчину,
Піти геть русин не в змозі.
Над ставком курить колиба,
Вкрились гори в осокори,
Розгулялась в воді риба,
Синє небо, наче море…
Наливають нам кохання,
Повні чари дивні птахи,
Випиваєм, як в останнє,
Все до дна, з одного маху…
Бігла осінь у Карпати
Вкрила золотом долини…
Утекли й не наздогнати
Оті миті, Катерино.
Катерина
© Copyright: Микола Паламарчук Червень, 2012
Свидетельство о публикации №112040410871
Свидетельство о публикации №112040410871
Рецензии