Самотність крила підріза,
У хаті німо виє вовком.
Ані дружини, ні друзяк -
Така печальна співомовка.
Темніша призабутий сад,
Криниця обміліла зовсім.
А найприкріша із досад
Та, що проснулась раптом совість.
І те, що нагорнув собі,
Багатий, але все ж непотріб.
Не прописалися в судьбі
Ні люди злі, тим паче - добрі.
І хату крайню у селі
Обходять, хоч незлий собака.
Приб'ється вітер із полів,
І той шелесне: вовкулака...
2.04.2012
Вiдлюдько
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2012
Свидетельство о публикации №112040305255
Свидетельство о публикации №112040305255
Рецензии
Надихнули, щоб написати:http://www.stihi.ru/2012/04/08/8953.
Дякую!
З повагою,
Людмила Дзвонок 08.04.2012 18:53 • Заявить о нарушении
Дякую!
З повагою,
Людмила Дзвонок 08.04.2012 18:53 • Заявить о нарушении
І я Вам дякую за приязні відгуки. Творчих успіхів і Вам!
Вячеслав Романовський 08.04.2012 20:48 Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 08.04.2012 20:48 Заявить о нарушении
