Життя притискало мене до стіни
Життя притискало мене до стіни
І серце стогнало у час бідноти,
Котилась сльоза опікаючи тіло,
Де правда і віра, де гідність свята?
Де очі сховали в могилу сліпу,
Не чути добра, лише зло між людей,
Проникливо ниє година нещасть,
Хіба ми помремо в канаві сухій?
Де гілками вкриють наші тіла,
Омиють брехнею справедливі слова,
Осудять за спиною навік проклянуть,
Забудуть молитви печаль принесуть.
Життя притискало мене до стiни
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112040303494
Свидетельство о публикации №112040303494
Рецензии
