Зникають зорi

(На украинском языке)

Зникають зорі. І щез і місяць – вже світає.
А соловей, в гаю, останню пісеньку співає.
Вже перші промені, спішить зустріти пара.
Але закрила сонце жахлива чорна хмара.

Початок дня, початок літа – все співає.
Але прийшла війна, тепер усе СТРАЖДАЄ.
І соловей в гаю замовк, і сонечка немає.
А дівчина коханого солдата проводжає.

І плаче її серце, не хоче відпускати.
«Молю тебе, зостанься не треба воювати!»
«Не плач, моя кохана, я скоро повернуся,
Ти просто почекай, рідненька, не хвилюйся!»

Вона закрила очі, і чула ті слова.
Здійнявся сильний вітер, і милого нема.
«Він обіцяв вернутись!» повторює вона.
«Я дочекаюсь, любий!» все мовила вона.

Ідуть роки війни, кривавого двобою,
Жахливої біди, народного побою.
Ідуть роки війни, народного страждання.
Але немає меж дівочого кохання.

Вона його чекає, надією живе.
Вона його листи у серці береже.
І ось настав той день! Закінчилась війна.
До нього, вся в сльозах, уже спішить вона.

І ось стоїть вона, листи в руках тримає.
Але поїхав поїзд, коханого немає.
І тут все зрозуміло, нещасне, бідне серце.
«Ти обіцяв вернутись, навіщо мені все це».

Листи в її руках розвіялись по вітру.
Війна забрала все, і стерла з лиця світу.
А те дівоче серце, не винесло розлуки,
І біль душевну також, і ті сердечні муки.

Багато зла, нещастя і сліз війна принесла.
Багацько і страждання, ота війна принесла.
І жаль дівоче серце, яке колись кохало,
Бо вже не б’ється серце, бо милого не стало.