Прямо йшов я однозначно,
Ніс минуле у руках,
Слід залишив необачно,
Бідну долю мужика.
Інший час і люди інші,
Правда зовсім не така,
Душу я віддав у вірші
Так, що сохне осока.
Так, що день став чорно-білим,
Ніч безсонна і сумна,
Мрії втратою горіли,
Як скорбота неземна.
Шию рани покривають
Від любовного ярма,
Хтось зі страху їх ховає
І скажу вам, не дарма.
Не кохатиме так мрійно,
Хто кохав твої сади,
Буде почуття подвійне,
Повне п’яної води.
Грають за селом собаки,
Схід рожевий настає,
Ставила природа знаки,
Відбирала все моє.
І забрала чари пишні,
Силу серця жебрака,
Залишила запах вишні
І сирого кабака.
Прямо йшов я однозначно
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112040200752
Свидетельство о публикации №112040200752
Рецензии