ПIсня про матIр
Сидить погляда на схід сонця.
Бабуся старенька з віконця.
Із самого ранку вмостилась.
Покликало серце у путь.
Бо високо в небі далеко
Десь там закричали лелеки.
Лелеки, лелеки, лелеки
Кудись, комусь щастя несуть.
Від рідної ніжної мами
Тепло і любов вони мали.
І руки її колихали
Поки їхні крила зросли.
Коли підросли і зміцніли
Лелеками в вирій злетіли.
Далеко, далеко, далеко.
_ Лелеками в різні краї…
В старенькім слабенькому тілі
Із нею зосталися мрії.
Забуті літа молодії
Й нев’янучі квіти надій.
Лелеки! Лелеки! Лелеки!
Такі недосяжні й далекі.
Лелеки, лелеки, лелеки.
Сторінки життєвих подій.
© Copyright: Ерёмин Валерий Алексеевич, 2012
Свидетельство о публикации №112040202557
Свидетельство о публикации №112040202557
Рецензии
