Шалено б`ється серце у повії
На вулиці розбитих ліхтарів
Хтось лихо так розбив чарівні мрії,
Витягував по ниточці із снів
Невже життя її уже не варте,
Ні барв, ні сяйва, ні співучих днів?
І звідусіль лунають тільки жарти
Лише комічний і жорстокий спів
Але не буде сліз, і не чекайте,
Закутається шия в старий шарф
А бруд і сором ви мені лишайте,
В житті мене чекає тільки крах
Хіба душа і тіло то єдине?
Хіба душа не може полетіть?
Коли над тілом знов і знову лине
Чиєсь жахіття, чийсь поганий сміх
Як можеш ти сміятися, тварино?
Коли не знаєш ти її життя
Хіба ти можеш зватися "людина"?
Ховаючи від сорому буття
Чи набагато кращий ти від звіра?
Ні злочину, ні болю вже нема?
В тобі згоріла навіть людська віра,
А людяність ледь ледь іще жива
В повії б`ється з силою серденько
За спиною і крил уже нема
Лиш вітерець потріпує легенько
Старе пальто Людини що жива
Пов я
© Copyright: Анари Олас, 2012
Свидетельство о публикации №112040210902
Свидетельство о публикации №112040210902
Рецензии