Оживаю. Поволі. Боюся стривожити тишу...
Мо' поснули сп'янілі жахИ та предвісники зла
Тоді долю свою я у дикому полі залишу
Хай весною би там полинами вона поросла
О, як би то заснути і жити одними лиш снами...
І літати з вітрами до самого краю землі
І будити життя, як ті хмари, що сіють дощами
І як сонце росу - підсушити всі думи сумні
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.