***

Мальоване море є в морі,
Мальована синь у дощі,
Мальовані зорі і гори,
Яке те життя у твоєму житті?
Мальована казка в моїх намальованих снах,
малюнки тих снів у мальованій казці,
ритмічні малюнки дощів…
моїх… чи твоїх.
Весь світ в моїй намальованій масці
І

***

Її фіолетові окуляри,
Його чорно-біле життя,
І руки, що десь в вертикалі,
Й усмішка… Така молода…
А погляд вже зліг на дорозі.
Застигли зіниці в очах.
Чай мерзне на дикім морозі,
І щось гомонить в молитвах,
М’які килими і сніданок у ліжко.
Русяве волосся компостер жує,повзучи.
Трилогія так собі, грішно,
А він так кохає її живучи….

****
Забуду те,що знаєш ти,
І не згадаю світу твого,
Піду разом у сни!
А що мені до того…
Не спиш? Не бачиш своїх рук,
Рожевим давиш на зелене
Не можеш думати про мене.
Благаєш, щоб не сів в маршрутці телефон,
Гризеш постійно тверді суші,
Пробач тату на своїм вусі.
Допий холодну каву,
Змочи  всі пальці в ній.
Забудь усе,що знав до того.
І  мрій!!!!!тихенько мрій!!!!

***

Так міцно пальці сплутав серпантин,
І рукавички повні снігу,
А на вустах рожевий дим….
Благаєш ельфа про відлигу.
Гачком заплутані шкарпетки,
Гнучкий асфальт заліз на колію,
У мріях тане трафарет,
Яким не так давно пишу.

****
Небо, море і кудлаті пси…
Хвилі, зорі, їх хвости!!
А десь…..
Між потягами, дикими снігами,
Мальована весна.
На тих хвостах
!!!!
І де ж вона дрімала?
Ховалась,кудись бігла і тікала.
Заснула на дорозі,
Прокинулася на порозі!!!
А поряд вже   
нема тебе…

***
Поглянь крізь пальці за вікно,
Станцюй безсмертний вальс в калюжі,
Ковтай п’янке вино!
Ти не дивись, що то є твої друзі!
А там дрімає в вертикалі тиха ніч,
І місто потонуло в снах вогнів,
Узимку по периметру мороз ходив,
І вчора ти ще мріяв і любив!!!


….
Ляльковий світ і паперова тьма…
Чужа
Слабка
Загублена навік..
Історія чиясь, мабуть уже моя….
І дивний запах силуетів,
Що вчора танули в вісні!
Невже десь серед них є я?
Смішна….
Та гумова хмаринка
 І те яскраво - ніжне сонце
Хапає щось і пошепки біжить кудись.
Мабуть у ньому там є хтось.
Мабуть, цей хтось,
То є насправді ти.

****
Зайве бажання у зайвих словах,
Зайве вікно у незайманім ранку,
Зайва мелодія в карих очах,
Зайвою буде вона на світанку…
Зайві ті подихи,
Подиви, очі…
Зайвий той день у незайвім житті,
Зайві ті ночі в розбурханім «хочу»,
Незайві лиш ми,
У незайманім ранку.
***))
Пишу тобі дванадцятий життя рядок.
Пишу, малюю і кудись лечу….
Простягаю руки до неба,
Молитву твою шепочу.
А може я її змалюю у дванадцятім рядку,
А може краще я тебе відчую
на дванадцятім життю…

***
Портрет поетеси малюють усі на вікні,
Вікно ж намалює молитву на серці,
Це може є щось у тобі чи в мені,
А може то є намальовані дверці???
Портрет поетеси малюють усі на мені,
А я ж намалюю молитву на скельці,
Портрети її всі заснули в тобі,
А ти все малюєш, не знаючи де це.

***
Лиш очі стомлені,
Лише одна рука і подих,
Лише крізь вії сиплеться душа.
І веселкові барви падають на твої руки,
 чіпляються вуста
І ненароком кидають те дике серце в п’яти
Лише одна рука…а може дивний жест
Спотворює його, ховаючи  життя  у кольорі машин.

             ***
  Ковтання диму чужого,
Паління сухого вина….
Збираючи слова у німого ,це і є твоя новизна,
Морозиво тане на серці,
Залізо оближе його « ходунки»
Паління вина сухого…
Чому ж ці німі такі мовчазні?

****
Можливо фарбами розлитими
Я малювати зможу уві сні,
Можливо з хмарами розвитими
Я   повернусь у ті часи!!
Можливо буде  літній дощ,
А може завтра буде злива,
Душа.., а там є хтось!!!
А хтось, то у прекрасне віра)

  «»»»»

Коли той час велосипедом прокрутить ,
І як зігнуть всі мрії у безсоння,
Хотілось так піймати мить
І Попелюшку у короні,
Хотілось поламать усі торішні олівці,
А дужче хочеться відчуть на смак повітря.
Але не всі , далеко вже не всі
Сховаються вчорашніми в блакиття.

             ****
Рожева ніч із присмаком Венери,
Рожеві зорі спалахнули у твоїх очах,
Немає ходу і закриті двері
Замкнулись в стоголоссі і в твоїх ночах.
Ми зроблені з рожевої тканини,
А кажуть , що з міжгалактичної сировини,
Рожева мишка, що досягне нашої вершини,
Не буде вже рожевою,
А буде так як ми…
Штовхаєш в натовпі людей у окулярах,
Кидаєш все і стрімголов біжиш кудись,
Можливо то є сонце в хмарах,
А може їжачок на яблуках повис!!!))

***
Очі скляні, а думки паперові
І у жилах тече фіолетова кров,
Пальці, мов гума зігнулися знову
Серця не знає любов.
Ноги давно вже не ходять,
Губи давно не плетуть гарних слів.
Одяг брудний не по моді,
П’яти чекають не моря прилив.
Від сонця йде холод страшенний,
Сніг гріє зів’ялі долоні
І цвинтар завжди там веселий,
 що їде в пустельнім вагоні.


***
Залізна шкарабанка повзе стрімко,
Долає божевільну швидкість
На залізних ланцюгах,
Я разом з нею,але хтось повільно,
І бачить світ мов роги баранця.

***

Для твого погляду.
Прощатися ми маєм ранком,
Як сонце вийде з присмерку ночей,
Як сонне місто на засмаглому світанку,
Скидає сон з своїх натомлених плечей.
Ти підеш по дорозі, вкритій пилом,
Ти будеш разом з ним підошви людям цілувать,
Увечері помиєш руки рідким милом.
І будеш крізь вікно сузір’я рахувать.

****
Ти знаєш моє море,
Ти бачив мій багряний сад,
Мої зірки тобі говорять, що я живу у сні порад.
Вже дзеркало не плаче,
Все стихло навкруги,
Прозорий скоч можливо все пробачить,
Але  не клейковину на душі.

Для тата.
Твоя вічність не спить,
Твоя мить не дрімає,
Ти придумав цей світ,
Наших вій в нім немає.
хтось придумав життя,
і на мить поселив тебе в нього,
хтось придумав дитя…,
заховав у прощанні дорогу….
        Ти зник, пропав,
        Пішов у вічність і згубився,
        Тебе сухенький дощик малював
        І січень
        У якому ти лишився.

***

Схопити руки на спині
Забрати свіжі кроки
Мої … зім’яті  та сумні
Мої. Не сльози…
А прозорі та солоні …


***)))
Чому, коли дуже треба, щоб швидше минув час
І настала хвилина, що буде годиною майбутнього
Дуже довго тягнеться година,
Яка є хвилиною теперішнього.
Коли чекаєш завтра,
Дуже довго, немов гума, тягнеться сьогодні.
Коли хочеш відчути сьогодні, на п’ти наступає вчора,
Коли чекаєш літа, то живеш зимою,
А влітку мрієш про зимову прохолоду.
Але, чи кожен зможе відрізнити мрію від звичайного чекання?


*** )))
Сльози наших казок,
Ваші дитячі мрії,
Блакитні зірки у диму,в небутті,
Ті…зовсім зелені надії…
Прозорі очей кольори,….
Один метелик на весь наш світ.
І яскраво рожеві крильця,
День світиться прохолодою зранку,
А не в обід,
А тут війна іде за серце.


***)))
Можливо твої магістралі заснуть у мене на руках,
А може все станеться поза очами ,
І не сховаються мрії в віках.
До завтра ти знайдеш на небі Стожари.
За тиждень вони заспівають в тобі
У Бога свого запитаєш про хмари.
І будеш шептати його молитви…

***
Я бачу час
Сховаюсь у його долоні,
Його вуста шепочуть все про нас
Я є життя, яке сопе у паралоні.
Боюсь відчути її смак,
Не розумію, де його зіниці,
Тремтять вони все так і так,
ТИ просто є у його звичці.


І)))
І
Циклічність твоєї статури
В циклічності нашого сну.
Можливість такої гравюри
В додатки ховає саму.
Можливість безсоння
і просто прекрасних очей,
циклічність твоєї долоні
говорить циклічністю наших речей!!!
ІІ
Циклічність  твоєї руки, голови і душі…
Усе затопталось в циклічності нашого міста…



***)))
Впускати в себе вітер…
Мелодично…
Ковтати твої кроки зі спини,
Ловити погляди чиїсь систематично,
Не бачити очей – немає новизни.
Вдягти на себе ступені любові,
І притулитись тихо до руки…
А павутиння…
Павутиння зброя,
У ньому заснувались Ваші кольори…


***)))
Пульсує стрімко дотик
І все
Запульсане
Навкруг,
Ти думаєш пульсує подих?
Твій
Подих,
То є
Мій
Таємний
Друг…