Осiннi багаття

Все у парку мереживом золота вкрито,
На алеях дерева стоять у гiркiй самоті.
Люди палять на вогнищах спогади літа,
Як свої нездійсненні надії прості.

Сивий дим від багать, розлетиться по світу,
Осінь вмиє чоло у дрібному дощі.
Палять люди на вогнищах спогади літа,
Разом з ними згорять і частини душі.

Журавлі відлітають у Вирій вдосвіта,
Осінь в парку настелить своїх килимів.
Люди палять на вогнищах спогади літа,
Як палили колись на вогні чаклунів.

Сивий дим від багать, розлетиться по світу,
Осінь вмиє чоло у дрібному дощі.
Палять люди на вогнищах спогади літа,
Разом з ними згорять і частини душі.

Осінь нині в яскраві наряди одіта,
Як принцеса із зоряних хлоп'ячих снів.
Палять люди на вогнищах спогади літа,
Так минуле кохання згоряє без слів.

Сивий дим від багать, розлетиться по світу,
Осінь вмиє чоло у дрібному дощі.
Палять люди на вогнищах спогади літа,
Разом з ними згорять і частини душі.