Осiнн Назар Розлуцкий

                Перевод с украинского:

              ОСЕННЕЕ

К вечерним далям тихо тучи правят,
И осени трясётся шарабан.
За городом в густой ещё дубраве
Сиреневым крылом взмахнул туман.

Осенний день. Осенний день. Осенний.
Костенко Лины том в руках раскрыт.
Шумит октябрь – порядок неизменен:
Он будущим метелям путь торит.

А сердце не готово примириться,
С тем, что не в силах ничего сберечь.
Что всё умрёт, раз довелось родиться,
Ведь время вспять не научилось течь.

У женщины напротив нежный профиль,
Звучит старинный, колдовской романс.
Но почему так горек чёрный кофе?
Так горек, будто чёрный диссонанс.

Осенний день. Осенний день. Осенний.
Не скрипку – душу трогает смычок,
И плачется от тех прикосновений…
…Летит на паутине паучок.

Склоняясь к горизонту, лучик света
Подарит солнце и уйдёт… Ушло.
Брусчатка, разогретая за лето,
Помалу отдаёт своё тепло…

*******************

                Оригинал здесь: http://www.stihi.ru/2011/09/29/6080

Пливуть у тиші хмари вечорові,
Гойдає осінь жовті килими,
І десь за містом у густій діброві
Туман махає сизими крильми.

Осінній день. Осінній день. Осінній.
Костенко Ліни томик у руках.
Уже тупоче жовтень в наших сінях,
Торуючи для хуртовини шлях.

І так чомусь не хочеться сприймати,
Що все на світі має свій кінець,
Що те, що жило – мусить помирати
І вимір часу – тільки навпростець.

Остання сонця посмішка ласкава.
Самотній столик. І старий романс.
Така чомусь гірка і чорна кава,
Що на душі страшенний дисонанс.

Осінній день. Осінній день. Осінній.
У центрі міста скрипка і смичок.
По вулиці літає павутиння
І в кожній павутині – павучок…

Прощальне сонце стомленого літа
Уже за обрій на спочин лягло.
Й бруківка, ще за літо розігріта
Поволі віддає своє тепло…