Просто повернись…
це ж так просто:
не тримати…
просто бути…
ти знаєш, що то – найбільше щастя для мене,
щастя у лапках…
ненавиджу цей дощ і квіти,
що розпустилися у твоїх очах…
ти знову бачиш їх…
тих самотніх,
що залюбки подарують тобі
свої нові поезії,
що ти прочитаєш не задумуючись,
бо вони не важливі…
важливо лише небачення,
нечуття твоїх сердець…
ти знаєш, що новий день має свій присмак,
присмак жалю та безпомічності,
бо там нема її…
тої самої…
з холодним серцем та зворушними губами…
та, що не знає тебе…
та, котрій потрібна вона сама
і у своїй егоцентричності не бачить тебе
та твого болю,
що стікає краплями спокОю
по твоїм незліченним образам,
які ти не малюєш,
а шукаєш у тих,
хто не з тобою…
у всіх…
та не в ній…
P.S. Я люблю тебя
***
© Copyright: Анастасия Начёсова, 2012
Свидетельство о публикации №112032907375
Свидетельство о публикации №112032907375
Рецензии