Іде по коридорі довгому вона,
На зустріч він несе букет -
Вручає їй.
Апокрифи апатно позливались...
Вони не йшли вже,
А у спальню, в дім вривались.
І затихали всі дзвінки у миті.
Тепер усі хвилини в них зайняті, закриті!
Бо час прийшов,
Настала та година.
На двох тепер одна подушка, одна перина.
Двоє тільних душ,
Хто знає?
Тут він її, можливо і впізнає!
Лиш тіні вирують на стіні,
Він і Вона залишились самі...
Одні...
Книга, лежала на столі,
Потріскував вогонь,
В печі у темноті.
Вони осталися назавжди у
спальні,
Вони зостались
Вони удвох,- навіки тепер
щасливі!
Щасливi знову, разом вони!
© Copyright: Николай Назар, 2012
Свидетельство о публикации №112032607505
Свидетельство о публикации №112032607505
Рецензии
