Художник, картини ці
намалював,-
Щоб Він й Вона на них все
поглядали
І з вечора до рання -
Ті позиції-пози вивчаючи міняли.
Час прийшов весни -
Проросла травичка.
Він й Вона були,-
Немов суха патичка.
Проміння від сонця проситься до хати,
Він й Вона говорять:
-''Треба почекати'',
Бо немає часу в них, щоб штори підняти.
Ніч пройшла, а їм, хочеться ще спати.
А попри усе це день іде додому -
Сідаючи на горизонті свого
аеродрому.
І знову ніч дмухнула їм в очі,
Він й Вона побачили, що картини робочі.
Тут пізнали все і щастя і горе...
І стало їм ''по коліна море''©
Дах поїхав, протікають стіни,
Всесвіт чіхав океанні піни.
А зображення, то появлялось, то зникало.
Він й Вона в мить вставали,
В мить сідали.
Щоб зазначити на сторінках
книжки -
Задимлені від сигар чорно-білі кришки.
Поплелись у потребах,
щоб воду спустити
І з новою силою до справ
приступити!!!
Художник, картини цi намалював...
© Copyright: Николай Назар, 2012
Свидетельство о публикации №112032607288
Свидетельство о публикации №112032607288
Рецензии