Прокинуся серед ночі,
від спеки,чи від комах.
То сум заглядає в очі,
немов у віконце-птах.
Безсоння,навіщо гіллям
в мій дім ти- щоночі,знов?
Ще й кров присипаєш сіллю...
Неспокій несе любов.
Та вийду босоніж в поле
і квітів хмільних знайду.
Порине безсоння кволе
у прірву... До щастя йду!
Безсоння
© Copyright: Мария Карбенюк, 2012
Свидетельство о публикации №112032505779
Свидетельство о публикации №112032505779
Рецензии