І знову вкотре гримом театральним
Згубилася у вічності весна.
Час виє вітром за вікном вокзальним –
Хтось простягає руки до тепла.
Мої ж так само тягнуться до тебе
Ще в силах бинтувати пташко – дні.
Вони не спопелились вічним небом,
Вони, як фенікс, вижили в вогні.
А за вікном, мов двадцять весен то'му
В цвітінні задихається бузок.
Ми ж, правда, переможемо цю втому?
Ми ж, в змозі ще зробити крок.
Згубилася у вiчностi весна
© Copyright: Елена Славинская, 2012
Свидетельство о публикации №112032407205
Свидетельство о публикации №112032407205
Рецензии
Люба Олено,відшукаємо ми весну і будемо насолоджуватися пахощами бузку, бо ми - оптимісти, які перемагають втому... Нових Вам кроків і нових чудових віршів. (А я Вас обираю і буду гостею на Вашій сторінці).
Татьяна Каминская 07.04.2012 17:27 • Заявить о нарушении
Татьяна Каминская 07.04.2012 17:27 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.