Я словом знову відкриваю душу,
В ній почуття кричать від різних зваб.
Із ночі в ніч круг місяця крутіший,
А я розіпятий безсиллям, наче раб.
Рецепти щастя і удачі загубились,
Ковпак потрібно блазня одягать.
Лиш глузування в торбі залишилось
Трагікомедію мені вже не дограть.
Ковпак і дудка для моєї ролі
І плаче в світ оголена душа.
В останньому зусиллі волі
Гашу свічу, що запалили НЕБЕСА.
Я словом душу открываю
© Copyright: Анатолий Заступ, 2012
Свидетельство о публикации №112032412074
Свидетельство о публикации №112032412074
Рецензии
