Найважча подія мого життя:
Епілог в один час із весною
І величний на вітрі стяг,
Що благословляв мене з журбою,
Відчаєм,
Щирістю,
Болем.
Так,
Здається, життя моє – знак.
Здається, розкинулось болем,
Зрадженою вірністю,
Зеленим чаєм.
Весною, врешті-решт,
Що прийшла в один щас з епілогом.
І мною,
Тією, що не знає меж,
І випробовує дні, рік за роком,
Хвилини, миті, секунди –
Розтавання, печалі, сльози,
Прорахунки і розрахунки,
Вслід за цим - непорочне ложе.
Друже, це не життя,
Це попандос!
Це наче біжиш крос,
І розумієш, більше не вистачє дихання
За ліченні метри до фінішу.
Друже, давай ввімкнем самознищення,
Зіславшись на банальнее погіршення,
Погіршення загального весняного стану.
Загальне пог ршення стану
© Copyright: Марта Ворон, 2012
Свидетельство о публикации №112032309230
Свидетельство о публикации №112032309230
Рецензии