я відчуваю постпанк під твоїми ребрами —
сure для змучених душ, затраханих мізків —
най він лунатиме далі,
шоб не хотілося більше
роз-
you-
шитися
на скляні стіни,
стелі,
скелі,
креслитись перпендкуляром
до карнизів та балок,
математично доводити свою зайвість.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.