***

Ти вдягнеш вечірню сукню,
Я скину кітель і чоботи.
Залишаючи кров на склі та бруківці,
Ми підемо повз стіни, що стогнуть,
До найвищої башти міста.
А потім, сидячи майже на небі,
Ми зустрінемо ексадрилії
Очима, повними західного сонця.
Залишимось вічно дивитись,
Як палає
         наш
             Дрезден.


Рецензии