П1сня обпаленого серця

Не шукайте в зреченні ви щастя,
Половина серця відсічеться,
І на долю ви не нарікайте,
Якщо все – таки зректися доведеться.

Било сонце в вікна самоцвітами,
Було жарким, пристрасним те літо,
Та розмились фарби літа п’ятнами,
Стали смутком почуття незбагненні.

Де роса сльозилась на зіницях,
Про любов померлу співа птиця,
Де пісок ласкав сліди босії,
Пролились в тугу дощі косії.

Не шукайте в зреченні ви світла,
Половина сонця відсічеться,
А любов, що так і не розквітла,
Болем в серце намертво віб’ється.

Пливли зорі разом з поцілунками,
-Я люблю,- із вуст злітало трунками.
Розсипались кучері під місяцем,
У коханні рідній я освідчився.

Непомітним було нам ненастя,
На руках сміялось моє щастя,
Тільки море цвіт душі убило
І у зраді щастя утопило.

В  зреченні ви суті не шукайте,
Бо життя ще раз не перепишеш,
За любов в борні не відступайте,
Бо із іншою лиш смуток заколишеш.

Било сонце в вікна самоцвітами,
Було жарким, пристрасним те літо,
Пливли зорі разом з поцілунками,
-Я люблю,- із вуст злітало трунками.

Розсипались кучері під місяцем,
У коханні рідній я освідчився.
Непомітним було нам ненастя,
На руках сміялось моє щастя.

В зреченні ви щастя не шукайте,
Не шукайте в зреченні ви світла,
Суті в зреченні ви не шукайте,
Не знайти вам все-одно отвіта.