Рівними беззвучними відрізками
Байдуже час відмірює буття,
Позаду залишаються лиш тріски
Від пишного зеленого життя.
А сонце знову сходить і заходить,
І знову ранок, вечір –
без кінця!
Хоч кожного життя є неповторним.
Так банальна вже історія оця.
І скільки вже про неї міркували,
І скільки вже про неї не писали,
А кожному вона у перший раз.
У перший і останній. Лише час
Рівними беззвучними відрізками
Байдуже все відмірює буття,
Стрічаючи байдуже неповторне
Вже нове розквітаюче життя.
Життя
© Copyright: Анатолий Штанько, 2012
Свидетельство о публикации №112032009690
Свидетельство о публикации №112032009690
Рецензии