Отам, де лиш сонце і вітер,
Отам, де лиш небо і сніг,
Там безліч є вільних доріг,
Там час зупиняє свій біг.
І мчати не треба кудись,
Спішити, не дивлячись ввись,
Тонути в дрібницях життя.
Відчуєш там вічність буття.
Відчуєш там, хто ти такий.
Там пульс ти відчуєш Земний.
Повернешся потім назад,
Пригнічений чимсь невідомим,
Неначе зіткнувся з всесильним,
Великим, тобі не знайомим.
Хоч бачив лиш сонце і вітер,
Хоч бачив лиш небо і сніг.
Там безліч є вільних доріг…
А з часом потягне туди,
І знову потягне туди!
Де сонце лиш світить у небі,
Де вітер лиш віє сніги…
Отам...
© Copyright: Анатолий Штанько, 2012
Свидетельство о публикации №112032009632
Свидетельство о публикации №112032009632
Рецензии