шалик строкатий

це повинна була бути наша весна.
із новим почуттям, шоколадом і болем.
зрозуміло вже, що я - не та, "не вона".
тож пускай мені кулю убивчу у скроню!

зрозуміло вже, що не для нас ті пташки
процвірінькають пісню простого кохання.
і, звичайно, що зовсім не я і не ти
зберігатимуть сонце із ночі до рання.

зрозуміло, що вдячно-щасливі не ми
не будуть вітатись одним лише поглядом.
не будуть тримати образи німи.
й стояти, немов би стоїть у них в горлі ком.

зрозуміло: без мене значно легше кидати
наші питикурити і мрії невчасні.
я не знаю, з ким зараз проводиш дебати,
кого пестиш і ніжно-дитячо присвласнюєш.

зрозуміло, що ніжнії руки твої
не спроможні до мене теперь доторкатись.
все горіло, як в пеклі; все горіло в вогні!
я напам'ять залишу лиш шалик строкатий...

зрозуміло вже, що саме нас неба грім
сповіщав про недовгую долю стосунків.
тож не стало тебе, а мене - й поготів.
різні наших життів на руках візерунки.

це повинна була бути наша весна.
із новим почуттям, шоколадом і болем.
я вдячна за одну спільну ніч без сна.
та той час, що була у твоєму полоні.

19.03.2012