Що нове покоління, то війна
Приносить похоронки у оселі.
У розпачі матусенька одна
Снує гіркотні думи невеселі.
Нелегка доля - проводжать синів,
І цілувати їх небриті щоки.
Перегортать сувої довгих днів,
І відривати календар щороку.
Приспів:
Сини, мої синочки, як тяжко вас ростити,
Одірвані листочки, без вас не варто жити.
Вертайтеся живими і матір пригорніть.
У батьківській оселі родинами живіть.
Вертаються синочки із доріг,
Сорочки, наче напнуті вітрила.
Переступають батьківський поріг,
І розправляють лебедині крила.
А скільки поглинає чужина,
І невідомо, де синів могили.
Скажи, хіба ж то батьківська вина,
Що втримати синів немає сили?
2005 рік
Сини, моi синочки
© Copyright: Вера Кухарук, 2012
Свидетельство о публикации №112032001038
Свидетельство о публикации №112032001038
Рецензии
Який проникливий і щемкий вірш! Як гарно написано. Ви дуже талановита поетеса, Вірочко! З теплом, Л.Ю.
Людмила Юферова 28.03.2012 00:38 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 28.03.2012 00:38 • Заявить о нарушении
ЛЮДМИЛОЧКО, ЦЕЙ ВІРШ НАПИСАЛА ЩЕ РОКІВ КІЛЬКА ТОМУ. СИНИ - ЦЕ НАШ ВІЧНИЙ БІЛЬ І ТРИВОГА. ПОЕТЕСА Я ЗВИЧАЙНА. ДЯКУЮ ЗА ВИСОКУ ОЦІНКУ, АЛЕ Я ЩЕ НА НЕЇ НЕ ЗАСЛУГОВУЮ. ЦЕ У ВАС ЧУДОВІ ВІРШІ! ХАЙ ВАМ ЩАСТИТЬ!
Вера Кухарук 31.03.2012 17:34 Заявить о нарушении
Вера Кухарук 31.03.2012 17:34 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.