Заніміє душа від болю,
Йде примара від мене – ЛЮБОВ.
Як закон, поворот у долі,
Що здавалось – іде зі снів/
Примха з серця іде, скільки болю,
Приросло щось, як мертве, видать.
А цнотливість не справилась з роллю,
Акт останній уже не зіграть.
Знов бродити душі по дорогах,
Смисл життя, що згубила, шукать.
І до крові бить босі ноги,
І жебрачки гіркий хліб жувать.
Занемеет душа от боли
© Copyright: Анатолий Заступ, 2012
Свидетельство о публикации №112031912002
Свидетельство о публикации №112031912002
Рецензии
