Зорепадом милуючись в небi...

Людмила Васильчишина
Зорепадом милуючись в небі
Ми тамуємо подих на мить.
Бо життя наче свічка згорає.
Вогонь згасне. Душа відлетить.
Та ніхто передчасно не знає.
Коли згине зірчина його.
Потребує багато до себе
Тягне ковдру чужу і тепло.
Розкошує та пнеться пихато
Перли серця зміняв на добро
І душі Богом дане нам злато
Топче, топить в буденне багно.
Не страшиться  ні неба ні кари.
Час прийде. Волю день сповістить.
І для праведних вічність предстане.
І для грішних смола закипить.


© Copyright: Людмила Васильчишина, 2012
Свидетельство о публикации №112031809359
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Людмила Васильчишина
Рецензии
Написать рецензию
ЛЮДОЧКА, ЯК ГАРНО І МУДРО НАПИСАНО! ОСОБЛИВО ОЦІ ДВІ СТРІЧКИ:

І для праведних вічність предстане.
І для грішних смола закипить.

Вера Кухарук   23.03.2012 00:51   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Людмила Васильчишина