Задумливим полем гуляє стежина
І золото колос загубить на слід.
До сонця зіпнеться на щастя билинка,
З задумливим полем я жив стільки літ.
Знав щастя і горе, та завжди те поле
Мене рятувало, давало вагомі й святі
Знання, і було для душ, як розрада у болях,
І дух укріпляло і сили давало в біді.
Зі скошеним полем під осінь принадну
Розмову веду про обряди віків.
В землі його сила таїться стократна,
Коли хлібороб з ним розділить любов.
С задумчивым полем живу...
© Copyright: Анатолий Заступ, 2012
Свидетельство о публикации №112031611531
Свидетельство о публикации №112031611531
Рецензии
