На тигель хмар упало сонце
І ось вже в гніві Зевса блискавка гримить.
А небо , наче чорний фрак на бронзі,
Тополям вітер, скаженіючи, шумить.
Розрядка драми ввечері настане,
В образах дощ приходить плачучи.
Іскриться промінь знов на синій грані,
Жита упали , не піднять уже нічим.
Ще заходу буя заграва розмаїття,
Та скоро з хмар дощі прудкі збіжать.
Знайти б дорогу, де Сковороди початок,
У днях минулих, де лягла межа.
Так діалектика близька природи
І манять душу в небесах висоти.
Найти дорогу, где Сковороды начало...
© Copyright: Анатолий Заступ, 2012
Свидетельство о публикации №112031511606
Свидетельство о публикации №112031511606
Рецензии
