Зламані мрії…
Розбиті бажання…
Ніби закінчився відлік часу
Я із останнім болючим зітханням
Хрест свій життєвий по шляху несу
Поруч снують безтілесні примари
Серце прискорює ритм биття
Я вже не бачу землі з-поза хмари
Сумно прощаюсь зі словом «життя»
Там унизу всі нездійснені справи
І недоказані ніжні слова
Вже не знайдеться на мене управи
Я вже примара – німа, нежива...
Примара
© Copyright: Аелита, 2012
Свидетельство о публикации №112031511408
Свидетельство о публикации №112031511408
Рецензии