Ніколи не кажи ніколи,
Хай сяйвом марності гудуть
Твої надії, то відколи
Ти хочеш в гулі цім втонуть?
Запам'ятай, жевріє вогник
Надій твердих крізь морок сну:
Твого він щастя співзасновник,
Запалює в душі весну.
Мов перший пролісок: захмарний,
Тендітностеблий першолан,
Строкатосердий, земнопадний,
Повітролистий лісу пан.
Мов першоцвіт крізь сніга масу
Несхильний випростує пагін,
Вогонь той у душі прикрасу
Перетворить потуги камінь.
Нiколи не кажи нiколи
© Copyright: Катерина Зайцева 2, 2012
Свидетельство о публикации №112031501088
Свидетельство о публикации №112031501088
Рецензии