Весной об осени... Из Веточки Вишни

                перевод с украинского
               


Уже не час – полдня, как вовсе
я зачарованной стою…
На улице тоскует осень
одна, в берёзовом гаю.
Медовы туфельки-балетки,
волос окрашенных огонь
и золотинки в ярких лентах!
Изнежена, её ладонь
коснётся струн души – светлее…
Я достоверно знаю то,
что так же ты в глухой аллее
в листве зарылся золотой…
Так глубоко и полной грудью
вдыхаешь чар её коктейль:
того, что нынче и что будет…
как одинокий менестрель,
в себя вбираешь краски, звуки,
и настроенье, и манок,
и слёзы горестной разлуки
вплетаешь в поэтичность строк.

Оригинал:

 Уже котру годину поспіль,
 як зачарована стою…
 На вулиці самотня осінь
 одна, в березовім гаю.
 Жовтаві в неї черевички,
 руде волосся, як вогонь,
 сукенка золота і стрічка.
 Тендітність зніжених долонь
 торкає струн душі твоєї…
 Так, достеменно знаю те,
 що й ти в цей час в якійсь алеї
 скородиш листя золоте.
 І глибоко , на повні груди
 вдихаєш чарівний коктейль :
 з сучасного, того що буде…
 як одинокий менестрель,
 що всі вбирає барви, звуки
 і навіть настрій і думки,
 і сльози радощів й розлуки
 вплітає в чарівні рядки.