Крізь решето світоглядів своїх
Просіюю вибагливі стосунки,
І неважливо: благо то, чи гріх,
Аби давали гідного рятунку.
Мінливими здаються почуття,
Простими та невартими розмови,
Та після вже немає вороття:
Усі ми жертви часу й долі змови.
Хай терпнуть необачнії зв'язки
Обабіч того, що шалено рве у грудях.
Ти полишай ромашки пелюстки -
Ті не ростуть, щоб розбиратись в людях.
Хай квітка потаємного єства
Тобі відкриє істину єдину.
Не промини, хоч надто та проста:
Вона в тобі, на те ти і людина.
Крiзь решето свiтоглядiв своiiх
© Copyright: Катерина Зайцева 2, 2012
Свидетельство о публикации №112031400208
Свидетельство о публикации №112031400208
Рецензии