Я не піднімлю своїх вій,
В той час ,як ти мене не помічаєш,
Лише одне несе мене на крилах мрій,
Моя мета, і те, коли мене ти зустрічаєш.
Я так замучилась від сірих будніх днів,
Здається,мов кайдани в мене під ногами.
Очікую від моря бурних берегів,
І кульмінації,і шторму на четвертині зламу.
Я сильна. Так. Я не зламаюсь знов.
Я стала обережніша,незвично.
І грує душу мила ця любов,
Дорослішаю ж я щорічно.
Не зламаюсь знову
© Copyright: Лили Небо, 2012
Свидетельство о публикации №112031410775
Свидетельство о публикации №112031410775
Рецензии
