Жаль слов сквозь сон не разобрать

Відбитим  світлом місяць уночі
На частоті... зігріє душу одиноку.
Стікає кров’ю віск свічі,
Хай мудрість осія чоло до строку.

Зорі крило торкнулось небосхилу,
Та втретє півні вже кричать.
Я волю духу хочу,  хочу волю,
Як жаль, що слів крізь сон не розібрать.


Рецензии