В шибку стукав зажурений дощ,
Вітер гнув жовтолисті дерева.
Осінь стрімко та тихо зійшла
З непохитної сірості неба.
На алеї самотньо світив
Ледь помітно, останній ліхтар,
Він, як я, залишився один,
Він, як я, в самоті помирав.
Зазирни у вікно, любий дощ!
Бачиш, небо, яка я слабка?
Натякніть хоч, куди він пішов?
Та чия в тому нині вина?
Я нічого не маю в душі,
Він забрав з неї всі почуття.
Крізь холодні долоні тече
Та втікає від мене життя.
Не ховайте від мене вогонь!
Не зникай-но, лелітко, з очей!
Не гасіть той єдиний ліхтар
На алеї у прірві ночей!
Не тамуйте свій подих, вітри!
Поверніть в моє серце любов!
Залишіть мені крихітну мить,
Щоб поглянути в очі ті знов!
Закружляли осінні листи,
Наче з золота сотні прикрас,
На алеї у прірві ночей,
Де останній ліхтарик погас.
20. 07. 2011 р.
Л хтар
© Copyright: Усачева Анастасия, 2012
Свидетельство о публикации №112031206064
Свидетельство о публикации №112031206064
Рецензии