Вечір - сяють зорі,
Ліхтарик – мигає на дворі.
У парку чути легкий шепіт,
Людей, яких кохання трепет,
Не відпускає, - чарами ворожить,
Серця у розпалі тривожить.
Так було, є, і буде,
Кохання розпирає груди.
Воно одне по світі ходить,
Того хто любить, - не обходить.
Несе з собою жар, турботу.
Під час, - невимовну скорботу.
Щасливий той, хто це пізнав,
Емоцій незгасимих – вал.
І трепет рук, і струм у скронях,
Цілунку смак, тепло в долонях.
В майбутнє дивимося - щиро,
Щоб в нім прожити найщасливо.
Роздуми про любов
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112031204318
Свидетельство о публикации №112031204318
Рецензии