Коли матусею стаєш сама,
І в голові думок сповна.
Ти розумієш весь тягар життя…
Поки не пізно, прошу дуже,
До матерів, не ставтеся байдуже.
І діти наші, як і ми колись,
Монетою віддячать… Не журись!
Якого сплаву вона буде?
Життя покаже… Цього не оминути,
Любов - у серці має бути…
Прошу дуже
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112031204132
Свидетельство о публикации №112031204132
Рецензии
