Прозора крапля дощова додолу впала,
Котилось лiто до зими i скрипка грала.
Духмяна та була вода i теплим лiто,
В очах коханих вiдбивалось стигле жито.
Приспiв:
То грай же, скрипко, жени оману,
Як жене вiвчар свою отару.
Так грай же, скрипко, сумна не буду,
Це тепле лiто я не забуду.
Стежинка йшла додому через довге поле,
Чому мене ти дуже засмутила, Доле?
Я стежку не знайшла, вона сховалась,
Скрипалику уся душа моя дiсталась.
Приспiв:
То грайже, скрипко, жени оману,
Як жене вiвчар свою отару.
Так грай же, скрипко, сумна не буду,
Коханi очi я не забуду.
То грай же, скрипко!
© Copyright: Наталья Анина Айбетова, 2012
Свидетельство о публикации №112031100987
Свидетельство о публикации №112031100987
Рецензии