Не повірить перехожий,
Що я самотня в день погожий.
А навкруги життя вирує,
Сонце гріє - не сумує.
Подружжя любиться, цілує,
Для них нікого не існує.
Матусі в парку із дітьми,
Гуляють мирно – залюбки.
І над рікою школярі,
Розбили табір на траві.
А я, за цим - спостерігаю,
Слабку в душі надію маю.
Що зміниться життя на краще,
Повірити у це – мені най важче.
На самоті із Богом залишусь,
Піду у церкву – помолюсь…
Роздуми
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112031104708
Свидетельство о публикации №112031104708
Рецензии
